Жінок, які мали неабиякий вплив на сфери освіти, культури, на громадське життя в минулому було небагато. Тим не менш, міщанки володіли жіночою мудрістю, кмітливим розумом, заклятою впевненістю в собі, чим і відрізнялися від інших, пише сайт vinnychanka.info.
Рання феміністка Ольга Кобилянська
Однією з них була Ольга Кобилянська – українська письменниця, рання феміністка, що народилася в селі Городок, яке розташоване у Вінницькій області. Юліан Кобилянський, батько Олі, походив зі шляхетського роду, а мати Марія Вернер народилая у німецькій сім’ї. Марія дуже любила свого чоловіка, тому заради нього вивчила українську мову та виховувала дітей з величезною пошаною до Батьківщини, з відчуттям патріотизму.
Щире захоплення до книг та літератури в Ольги викликала її вчителька – пані Міллер. Саме тому у 13 років Кобилянська вже писала поезію німецькою мовою, пізніше взялася і за повісті. Життя письменниця кардинально змінилося, коли дівчина переїхала до Чернівців. У місті Ольга почала серйозно займатися творчістю і потрапила до прогресивної інтелігенції, яка дала поштовх до початку активної участі в соціальній діяльності.
У 1892 Кобилянська написала працю “Рівноправність жінок”, тоді ж виступила в одному із видань із оповіддю “Жіноча вистава в Чикаго”. Через рік письменниця розміщує статтю про жіночий рух у країнах Європи. Невдовзі захворіла матір дівчини, Оля вимушена була поратися по господарству, багато працювати, тому через виснаження, втому занедужала й сама. Кобилянська лікувалася за кордоном, та це все одно не допомагало, а кошти закінчувалися. Як би там не було, Ольга продовжувала займатися творчою діяльністю, більше того, у цей період життя написала безліч нарисів, оповідань, новел, особливо про Першу світову війну.
Найголовніше те, що Кобилянська гостро відчувала нерівноправне становище жінки. У 1894 році навіть була учасницею «Товариства руських жінок на Буковині». А у 1902 році також очолила «Кружок українських дівчат». Вона самостійно обрала українську ідентичність і відстоювала права всього українського жіноцтва і селянства. Тому саме завдяки своїй наполегливості, сильному характеру та розуму Кобилянська стала однією із найвпливовіших та найповажніших міщанок минулого.
Письменниця Клариса Ліспектор
Не можна не пригадати Кларису Ліспектор. Бразильська письменниця українського походження, відома впливова журналістка і перекладачка в одному флаконі. Народилася Клариса 10 грудня 1920 року у селищі Чечельник, через який її батьки тікали від радянсько-української війни. Невдовзі родина Ліспекторів емігрували до Бразилії. Зі шкільних років Клариса почала писати свої перші вірші та прозу, проте місцеві газети не хотіли публікувати роботи дівчинки, адже її сім’я не мала літературних зв’язків. У 1935 році Клариса Ліспектор переїхала до Ріо-де-Жанейро, де почала давати приватні уроки з португальської мови. Це надихнуло письменницю на створення першого роману у своєму доробку, який називається “Близько дикого серця”.
У 1939 році перекладачка вступила до Федерального університету Ріо-де-Жанейро на юридичний факультет, а вже через рік влаштувалася на роботу редактором в Національну Інформаційну Агенцію міста. Невдовзі вона вийшла заміж за свого однокласника дипломата Маврі Гуржела, через що постійно переїжджала і жила в різних країнах Європи. У 1943 році почала допомагати воїнам у військових шпиталях, адже почалася Друга світова війна. Загалом Клариса Ліспектор всесторонньо відображала проблеми жінок у своїх роботах, брала участь у суспільному житті країни. Її романи і шедевральні збірки високо цінуються в багатьох країнах, тож вінничанка прославила Батьківщину настільки, що роботи письменниці досі перекладаються та видаються в різних куточках світу.
Усіма обожнювана фольклористка та актриса Софія Тобілевич
Усім відома акторка, фольклористка Софія Тобілевич, яка все своє життя провела в гастролях, також вважається однією із найповажніших жінок Вінниччини. Вона вражала власною майстерністю, яскравістю і приголомшливим талантом, її любили, нею захоплювалися. Народилася Софія у селі Новоселиця Вінницького повіту у шляхетській родині польського походження. Найріднішими людьми вважала свою матір Анелю Сераковську і няню Явдоху, яка багато в чому допомагала сім’ї.
Софія з підліткового віку почала працювати нянею, адже батько рано помер, а коштів на життя не вистачало. Вчилася дівчина сама, проте був і такий період, що знайомий дядько Ян Сераковський давав Софії уроки. У самоосвіті допомагали й інші вчителі, в основному ті, в кого працювала Тобілевич. Завдяки тому, що була дуже талановитою і обдарованою, невдовзі й сама зайнялася педагогічною діяльністю, але не надовго.
У 1880 році композитор Микола Лисенко з радістю допоміг Софії. Він влаштував її до себе на роботу в аматорський хор, за що майбутня акторка була безмежно вдячна. Через Лисенка Софія Тобілевич познайомилася з відомим культурним діячем Михайлом Старицьким. Це дало можливість чарівній та розумній красуні розпочати акторську кар’єру.
На перших гастролях, ще як хористка, Зося(ім’я при народженні) познайомилася з майбутнім чоловіком. Ним став Іван Тобілевич, він же Карпенко-Карий. У зв’язку з одруженням змінила трупу, де пропрацювала до кінця життя Івана. Про улюблену роботу у творчому колективі чоловіка написала спогади, адже неймовірно надихалася акторською діяльністю з гарними людьми. Пізніше потрапила до трупи Садовського в Києві і стала числитися учасницею Товариства Українських акторів, в останні ж роки діяльності їздила з Саксаганським і Садовським у різноманітні периферійні театри.
Акторка Софія Тобілевич стала впливою улюбленицею та високоповажною леді саме завдяки постійним глядачів і шанувальниками. Адже вони захоплювалися її талановитою грою в ролях Наталки Полтавки, пані Качинської, Лимерихи, Тетяни та багатьох інших персонажів. Прихильники довіряли Софії та любили її за щирість, відвертість і невимовний талант.
Неймовірно розумна Аріадна Шум-Стебельська
Місто Гнівань подарувало нам ще одну прекрасну міщанку. В особистості Аріадни Шум-Стебельської поєдналися образи малярки, журналістки, скульпторки, літературного критика та науковця. Шумовська, що є її прізвищем при народженні, досягла неймовірних висот. Вона стала Членом Асоціації діячів української культури, Членом Наукового Товариства імені Шевченка, Української Спілки Образотворчих Мистців. Деякий період навіть була головою Торонтського відділу Асоціації діячів української культури. Народилася Аріадна 23 серпня 1919 року, але невдовзі атьки переїхали до Кракова через громадянську війну. Саме в Польщі дівчина здобула освіту в Академії мистецтв, після навчання почала вчителювати.
Мистецтвом талановита Стебельська почала займатися, коли переїхала з чоловіком та дітьми до Німеччини. Незважаючи на те, що більшу частину свого життя письменниця провела за кордоном, це не завадило їй досліджувати творчість українських письменників, викладати українознавство в Торонто, написати понад 400 статей і майже 40 наукових праць рідною мовою. Аріадна Шумовська полюбляла діяльність Тараса Шевченка та Лесі Українки, тож багато уваги приділила саме їм у своєму доробку.
У Вінниці 3 березня 2020 року організували просвітницький семінар, який присвятили життю видатної Аріадни Шум-Стебельської. Вкотре було зазначено, що науковиця здобула не одну освіту, багато емігрувала, возвеличувала та розповсюджувала українське, за що отримала Шевченківську медаль. Померла вінничанка в Торонто, де до кінця своїх днів викладала історію образотворчого мистецтва, українську, німецьку та французьку мови.