Браїлів є одним з найдавніших селищ Вінницької області. Його назва утворилась від двох річок, що протікали поруч: Брала і Рів. І раніше містечко називалося Брагірів. Однією з визначних місцевих пам’яток є Свято-Троїцький жіночий монастир, який було збудовано у сімнадцятому столітті. У 2007 році монастир увійшов до переліку “Семи чудес Вінниччини”. Далі на vinnychanka.
Будівництво монастиря
Монастир був збудований ще у 1635 році за ініціативи Брацлавського підсудка і королівського секретаря Михайла Кропивницького. Його ідею підтримали й місцеві жителі. Вони виділили ділянку землі для будівництва храму та надали всі необхідні речі для його облаштування.
Сучасну будівлю монастиря почали зводити у 1767 році. Фінансуванням будівництва займався польський магнат Францішек Салезій Потоцький. Будівництво було завершено у 1778 році за сприяння його сина Станіслава Щенсного. Нова будівля призначалася для черниць католицького ордену тринітаріїв. У 1787 році для розпису інтер’єра було запрошено відомого віденського художника-чернця Йозефа Прехтля.
Через польські повстання протягом 1830-1831 років жіночий монастир почав занепадати, він втратив землі та угіддя.
Відновлення монастиря
У 1845 році до будівлі переселився вінницький жіночий монастир. Приміщення браїлівського монастиря були величними й просторими, але необхідно було докласти зусиль, аби привести їх в порядок.
Замість іконостаса вівтар від центральної частини храму відокремлювала невелика кам’яна стіна, штукатурка сипалась, обвалювалися мальовничі зображення, які колись прикрашали храм. Деякі приміщення були без даху, вікон і дверей. Але черниці змогли відродити та облаштувати свою оселю.
У головному монастирському храмі були відновлені всі три приділи: головний центральний — на честь Пресвятої Трійці, із правої сторони — на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, а з лівої — на честь великомучениці Варвари. Замість стіни перед вівтарем був встановлений іконостас. Над царськими вратами центрального престолу розмістили ікону Божої Матері Ченстоховська, яку у свій час подарував Михайло Кропивницький.
Згодом при монастирі почала діяти богадільня для старих жінок духовного звання. Також було відкрито жіноче училище для сиріт, де дівчата навчались закону Божому, письму, географії, читанню, арифметиці, історії й кресленню, а також рукоділлю й церковному співу.
Через декілька років при монастирі також відкрили недільну школу для дорослих жінок. Тут викладали правила читання молитов, тлумачили їх, розповідали про походження церковних свят, християнську історію.
Діяльність монастиря під час Першої світової війни
Навіть у такі важкі часи монастир не припиняв своєї діяльності. Тут був організований військовий госпіталь на 50 ліжок.
У 1915 році відкрили притулок для дівчат-сиріт загиблих на фронтах воїнів, на утримання якого виділялось 200 карбованців щомісяця з земської скарбниці.
Друге закриття монастиря
У 1962 році радянська влада вдруге закрила Браїлівський монастир та розігнала черниць. Монастирські будівлі стали занепадати. Усередині Свято-Троїцького храму всі настінні фрески поступово зруйнувались.
У келіях монастиря був облаштований гуртожиток та навчальні класи Браїлівського профтехучилища. В 1987 році на території монастиря була розміщена туристична база, а в нижньому храмі встановили тир для стрільби.
Численні прохання жителів Браїлова та інших селищ Вінницької області допомогли відновити діяльність монастиря. У 1989 році його передали Православній церкві. У 90-ті роки провели ґрунтовну реставрацію всього комплексу споруд і монастирського подвір’я.
