На жаль, в Україні є чимало дітей, позбавлених родини та батьківського піклування. Але такі діти також мають право та бажають бути у люблячому оточенні, вони мріють про маму та тата, зображуючи їх на малюнках. Далі на vinnychanka.
Усиновлення створює можливість втілити такі дитячі мрії, даючи їм шанс відчути себе членом родини, отримати повноцінне дитинство в радості та турботі. На такий рішучий крок наважилось й подружжя Алли та Сергія, що створило велику дружню родину.
Як створювалась велика родина
Родина Аширових з Жмеринки ніколи не сумує. У будинку завжди весело, адже подружжя Алли та Сергія наважились всиновити 13 дітей. Деякі з них уже зовсім дорослі та мають свої власні сім’ї. Родина вважається будинком сімейного типу, проте самі діти називають Аллу та Сергія батьками, а домівку — рідним гніздечком.
Дитячий будинок сімейного типу являє собою окрему родину, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт або дітей, яких позбавили батьківського піклування.
Вперше Алла стала мамою у 1998 році, коли прийняла в родину 2-річного хлопчика Олександра з дитячого будинку. Усиновлювати дітей почали, оскільки не мали власних. А вже після хлопчика, подружжя захотіло мати й донечку.
У 2009 році Алла познайомилась з семирічною Аліною і вже вирішила її удочерити. Але раптом з’явились її родичі та забрали до себе. Тоді вирішили усиновити двох хлопчиків — п’ятирічного Михайла та на рік старшого за нього Василя. Вони завжди чекали Аллу з чоловіком та полюбляли спілкуватись з ними, розповідати щось цікаве.
Згодом дізнались, що Аліна повернулась до дитячого будинку та забрали її на виховання. Подорослішавши Василь вступив до Тернопільського національного університету почав професійно займатись греко-римською боротьбою.
У 2013 році подружжю запропонували забрати сімох діток, що є рідними братами та сестрами. Після довгих роздумів та переживань родина таки погодилась. Тоді ж і оформили Будинок сімейного типу.
За сміливість і виховання дітей Аллу Аширову нагородили Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
У родині панує дружня атмосфера
До всіх дітей, яких родина взяла на усиновлення, Алла ставиться з любов’ю, відкриває кожному своє серце і завжди готова прийти на допомогу. Вони стали рідними на все життя. Тому зв’язок підтримують навіть після дорослішання, немає такого, що вони пішли з родини й все.
В кожній дитині Алла намагається розвивати таланти. Так Вероніка пішла вчитись на перукаря. Іванка, Анна та Іра відвідують гурток з виготовлення шкіряних виробів. Їх роботи беруть на обласні та загально міські виставки народної творчості та прикладного мистецтва, а також експонуються у місцевому краєзнавчому музеї.
Всі дівчата в сім’ї люблять займатись рукоділлям. Так усім членам великої родини вони вишили сорочки. Алла зберігає великий альбом з фотографіями зі сімейних свят та відпочинків.
В родині всі полюбляють бабусині пироги, дружні і мріють жити в мирній та вільній Україні.
Як родину розлучила війна
У 2016 році голова родини Сергій прийняв рішення йти на фронт, оскільки не міг сидіти вдома, коли в країні трапилось таке нещастя. Підписав контракт та пішов добровольцем в АТО. А з початком повномасштабного вторгнення до лав ЗСУ долучився й старший син. Служить з батьком разом в одній бригаді. А 25 лютого прийняв свій перший бій. Відбивав штурм російських десантників у складі бойової-тактичної групи в Десні.
Родина разом із сусідами, знайомими та просто небайдужими людьми надсилають посилки своїм захисникам та щодня моляться, щоб вони повернулись живими та здоровими. Волонтерять, плетуть маскувальні сітки, закривають консервацію, аби наблизити перемогу та одягнути власноруч зроблені вишиванки.
