У серпні 2022 року подружжя Макаренків із Вінниці офіційно зареєструвало рекорд найтривалішого шлюбу України. Микола Степанович та Єлизавета Григорівна на той момент прожили 72 роки та 6 місяців у щасливому подружньому житті та встигли виховати сина та доньку, а також мають двох онуків та трьох правнуків. Детальніше про вінничан далі у статті на vinnychanka.info.
Як з’явилась ідея реєстрації рекорду
21 травня 2022 року родина Марченко зібралась на святкування ювілею Миколая, якому виповнювалось сто років. Єлизаветі Григорівні було 92 роки. Увечері за столом у колі рідних та друзів обговорювали, що таке тривале життя є справжнім дарунком від Бога, але й немалий внесок зробила й кохана дружина Єлизавета. Й коли у розмові звернули увагу, що на той момент подружжя перебувало 72 роки у шлюбі, рідні підговорили спробувати подати заявку на рекорд України. З цим допомогла донька Тетяна та доволі швидко отримала ухвалення.
Знайомство Миколи та Єлизавети
Микола та Єлизавета народились та зростали в російському селі, проте у дитинстві не дружили.
З початком Другої світової війни, Микола відправився на фронт льотчиком. Брав участь у бойових діях від початку і до дня перемоги. Його підпис також залишився на Бранденбурзьких воротах. За чотири роки війни здійснив близько 3800 годин бойових вильотів. Під час однієї з відпусток повернувся додому. Тоді селом ходили розмови, що льотчик повернувся, але дивним він був, що бігав з голим торсом навколо хати та снігом обтирався. Увечері Микола відправився на танці у місцевий клуб, де й зустрів Єлизавету, яка теж прийшла відпочити разом з подружками. Він запропонував дівчині потанцювати, а після вирішив одразу й пропозицію зробити. На що юна Ліза тільки розсміялась, бо гадала, що то жарт.
Після цього Миколу викликали на службу у Німеччину. У цей час його мама навідалась до родини обраниці та розповіла, як сильно син покохав Лізу та що планує одружитись з нею.
Пара офіційно розписалась 21 грудня 1949 року, а 1 січня 1950 року разом з Новим Роком відсвяткували весілля. До свята Микола подарував своїй нареченій гарний український вінок з довгими стрічками та вишиванку.
Переїзд у Вінницю
Після війни Микола Степанович закінчив військову академію, отримав звання полковника. А у 1961 році вийшов на пенсію. Тоді родина Макаренків вирішила переїхати в Україну.
Раніше вони відвідували Вінницю, коли приїжджали у гості до брата Миколи. А з відставкою чоловіка родина отримала тут квартиру. Микола вирішив піти працювати лаборантом у Вінницький технічний інститут, згодом йому запропонували посаду завідувача лабораторією. Одночасно здобував диплом після чого почав викладати нарисну геометрію та цивільну оборону.
Секрет щасливого шлюбу
Подружжя зізнається, що ніяких секретів довгого та щасливого спільного життя вони не мають. Вони полюбили один одного раз та на все життя. Крізь стільки років все ще можуть сперечатись, хто кого більше любить. Сварок та бажання розлучитися вінничани ніколи не мали. Живуть щасливо і подають приклад своїм дітям та онукам. Микола розповідає, якщо дружина на щось образилась, то він походить собі трохи та й запропонує помиритись та поцілуватись.
Донька Тетяна зазначала, що тато завжди слідкував за порядком в домі, а мама — зразкова господиня. Єлизавета смачно готує, вміє випікати, шити, а також доглядає квітники біля під’їзду.
Микола та Єлизавета зазначають, що під час війни багато пар не витримало нових випробувань, що впали на їх долю, через що багато розлучилось, а своїм прикладом хотіли показати, що справжнє кохання не має перешкод та може тривати не один десяток років.
