У радянські часи вінничани розважалися в умовах, що визначалися комуністичною ідеологією та політичним режимом СРСР. Оскільки радянська влада контролювала багато аспектів суспільного життя, включаючи відпочинок, було обмежено кількість та види розважальних заходів, пише сайт vinnychanka.info.
Посиденьки на подвір’ї і затишні розмови на кухні
Дозвілля в радянські часи не було дуже насиченим, навіть навпаки, тож люди намагалися самі знаходити собі розваги. У державі вважали, що передихнути просто так, без користі – погано, навіть неправильно, тому потрібно просто змінювати вид діяльності і працювати на країну чи на власну родину. Саме тому вінничани проводили вільні від роботи дні в колгоспі, гуляли по місту або прибирали в домі, прали речі та готували їсти.
Найбільш примітивним відпочинком все ж стали посиденьки на вулиці за лавицями. Особливо актуально це було серед багатоповерхових будинків, зазвичай чоловіки виходили з квартири, купляли пиво в найближчому магазині, сідали за стіл та грали в карти чи, до прикладу, в доміно, шахи. Жінки в цей час збиралися разом на кухні та готували смачну вечерю чи обід, обговорюючи все, що тільки можна. Пліткували про знайомих, розмовляли про ненависних колег та начальників, радилися щодо рецептів найкращої закрутки помідорів, просто пили чай та танцювали під музику вдома. Також дорослі дівчата і жінки часто займалися рукоділлям, що було особливо популярно серед домогосподарок та заміжніх дам. Діти ж проводили час на подвір’ї, тоді вони знали безліч ігор: стрибки на скакалці, хованки, наздоганялки, класики.
Перегляд телевізійних програм та фільмів
По телевізору показували новини та фільми, що пропагували ідеї, в яких зацікавлена партія. Як для дорослих, так і для малечі маленькі екрани стали найпоширенішою розвагою, що і дало можливість державі в певному сенсі керувати думками населення. У 80-х роках навіть, коли вперше демонстрували іноземні кіно, майже всі сиділи вдома, а на вулиці не було нікого. Ось настільки перегляд фільмів був цікавою розвагою в радянські часи.
“Примусове дозвілля”, танці та сімейні прогулянки з морозивом
Вінничани влаштовували собі багатоманітні творчі вечори, організовували танцювальні розваги, а також готувалися та демонстрували театральні постановки. Окрім цього, існували виробничі практики для студентів, такий собі “трудовий відпочинок”, що масово пропагувала радянська влада, яка постійно шукала вигоду від громадян, навіть від студентів. Це була робота на садових плантаціях, в колгоспах чи на будівництві, вважалося, що це корисний відпочинок і гарне навчання для студентів у вигляді практичних робіт. Від такого виду “дозвілля” ніхто не мав змоги відмовитися, бо могли виникнути великі проблеми в університеті чи училищі. Тож схожий вид відпочинку, дійсно, можна було назвати “примусовим дозвіллям”.
Найбільш розкішним відпочинком вважали прогулянки з друзями чи родиною по морозиво. На свято, іноді навіть у вихідний день, закохані пари чи батьки з дітьми стояли в довжелезних чергах за смачним пломбіром чи прохолодною водою з сиропом. Людям найбільше подобалися саме ці солодощі, адже вони дуже відрізнялися від усіх інших, що були доступні в радянські часи.
Зокрема, мешканці міста Вінниці відвідували театри, кіно, музичні заходи чи просто проводили час на природі, у парках. Популяризували також спорт та активний спосіб життя. Родини часто відпочивали на власних дачах, а у відпустках їздили в села чи на море. Загалом, розваг не було так багато, як хотілось би, але люди все одно знаходили місце і можливість гарно провести час.