Поділ професій на “жіночі” та “чоловічі” поступово відходить у минуле. Сьогодні чоловіки мають змогу працювати стилістами, косметологами, вчителями, моделями, перукарями. Також збільшується й частка жінок у “чоловічих” спеціальностях, наприклад, серед поліцейських, пожежників, пілотів, інженерів, сантехніків, автомеханіків, шахтарів тощо. А внаслідок війни в Україні, жінки показали, що так само на рівні чоловіків здатні захищати країну. Серед них й Уляна Созанська, що раніше була відома як перша в Україні жінка, яка стала військовим диригентом, але після загибелі брата стала служити у десанті. Далі на vinnychanka.
Перша жінка-диригент військового оркестру
Уляна Созанська народилась у містечку Самбір Львівської області. З дитинства мала тягу до музики й навіть стала частиною церковного хору. Початкову музичну освіту здобула у музичній школі, далі вступила у музичне училище у Дрогобичі. Журналістам Вінниця.info Ульяна розповіла, що до початку війни в Україні у 2014 році, вона взагалі не уявляла, що пов’яже своє життя із військовою справою. Але після закінчення училища вирішила вступати у Національну академію сухопутних військ ім. П.Сагайдачного у Львові на кафедру військових диригентів.
У цей час її брат Олександр, який також був учасником Революції гідності, пішов на службу у батальйон “Золоті Ворота”, потім у “Правий Сектор”. Батьки, хоч й сильно переймались за своїх дітей, але ні Ульяну, ні Олександра не намагались відмовити від їх вибору.
Ульяна закінчила академію та з 2017 року стала служити у Центрі військово-музичного мистецтва ПС ЗСУ Вінниці. Прославилась вона тим, що стала першою жінкою в Україні на посаді – військовий диригент ЗСУ, зруйнувавши стереотип, що це не жіноча справа. Всі військові підтримали нового керівника оркестром, допомагали та підказували їй. Лише помахом своєї руки вона керувала цілим військовим музичним колективом, що складався з 60 осіб.
Цей оркестр грав й у пам’ять загиблим 14 липня 2022 року у Вінниці на місці зруйнованого Будинку офіцерів, щоб показати міць та незламність.
Зайняла місце брата
У 2018 році Олександр став десантником. Дослужився до звання капітана та став командиром роти 1-го батальйону вогневої підтримки. Був справжнім лідером та ватажком, переймався за своїх хлопців, навчав їх, згуртовував. Взяв позивний “Рагнар” — вікінга скандинавської міфології, який усе життя боровся, захищав та обороняв рідну землю.
Його служба закінчилась 17 лютого 2023 року неподалік Бахмута, коли машина, в якій він перебував, наїхала на міну. “Рагнар” загинув, повідомляє Суспільне. За місяць до того Ульяна перевелась до підрозділу брата, аби разом нести службу безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Для цього пройшла курси домедичної допомоги, навчилась стріляти із ПЗРК і навіть здійснила стрибок з парашутом. Військова розповідає, хоч загибель рідної людини сильно підкосила її родину, але війна не закінчилась. Переконана, що зайняла у підрозділі місце брата, тому продовжила крокувати у строю, допоки батьки волонтерили та допомагали українським захисникам. 
Жінки в армії
Пресслужба Міністерства оборони України повідомляє, що станом на 1 березня 2023 року у складі ЗСУ вже нараховувалось понад 60 тисяч жінок, з них військовослужбовиць – понад 42 тисячі. Та кількість жінок-військових постійно збільшується. Так, у 2021 році, що до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну, у лавах ЗСУ служило близько 30 тисяч жінок. Вони тримають оборону нарівні з чоловіками, воюють та ризикують своїм життям заради вільної та незалежної України.