Крик та лайка на дітей несуть не менше шкоди, ніж фізичне насилля та так само є неприйнятними формами покарання. Внаслідок цього страждає психіка дитини, зникає почуття безпеки, адже саме батьки мають створювати його, а після розмови на підвищених тонах вони самі стають фактором, якого починають боятись та уникати. Вінницька психологиня Анна Катрук розповіла на сторінці vn.20minut.ua про причини емоційних зривів та способів їх подолання. Далі на vinnychanka.info.
Причини емоційних сплесків
Підвищений тон та крик є одним зі способів привернути на себе увагу. Але він є неефективним засобом спілкування, адже проблема нікуди не дівається, а натомість виникає роздратування, підвищується емоційна напруга та з’являється стрес.
Але чому тоді ми кричимо один на одного? За словами вінницької психологині Анни, емоційні зриви можуть відбуватись за декількома причинами. Однією з них може бути наслідування поведінки від власних батьків, що перетворилось з дитячої травми у дитинстві на звичку у дорослому житті, травмуючи психіку власних вже власних дітей. В такому випадку серед виправдань можна почути: “мої батьки на мене теж та нічого, виріс нормальною людиною” чи “вони ж по іншому не розуміють” тощо. На доданок може бути відсутнє бажання шукати інших способів розв’язання проблеми, оскільки підвищений тон є найпростішим засобом донести свою думку.
До таких людей психологу важко достукатись, адже вони постійно знаходять виправдання своїм вчинкам замість того, щоб шукати підхід та не розуміють якої шкоди наносять дитині.
Також зриви можуть бути через накопичення негативу або надмірну втому та виснаженість. В таких випадках кричать не через наявність провини у дитини, а скоріше через те, що вона потрапила під “гарячу руку”. Проблеми на роботі чи нерозв’язані особисті питання призводять до накопичення злості, яку часто виплескують на рідних, в гіршому випадку на дітей.
Іншою причиною може бути надмірне почуття перфекціонізму, як до власних дій, так і до поведінки дітей. В такому випадку помилки дітей такі люди сприймають як власні, розуміючи, що вони не справляються зі своїми материнськими чи батьківськими обов’язками. За допомогою крику вони намагаються позбутись цього відчуття.
Вплив зривів на дитину
Залежно від типу нервової системи діти по різному можуть сприймати агресивну поведінку дорослих. В першому випадку, якщо нервова система є сильною, реакція може проявлятись підвищенням агресії, розвитком неслухняності. Адже через крик батьки підірвали як власний авторитет, так і авторитет інших дорослих. Тому у дитини формується відчуття вседозволеності й нею стає важко керувати.
Якщо ж діти з народження мають слабкий тип нервової системи, у відповідь на крик буде підвищуватись тривожність. В найгіршому варіанті це призводить до розвитку депресії у дитячому віці, порушення сну, харчової поведінки, енурезу та інших порушення психічних та соматичних порушень.
Як знайти вихід із ситуації
Стримування емоцій звісно є небезпечними для здоров’я, але емоційні зриви несуть більше шкоди психіці й дітям, й дорослим.
Анна Катрук радить не стільки стримувати свої емоції, скільки навчитись ними керувати. Якщо з’являється відчуття наближення зриву варто спробувати перемкнути увагу, наприклад, вийти в іншу кімнату, дорахувати до десяти або зробити дихальні вправи.
Якщо ж проблема полягає у завищених вимогах, варто намагатись трохи знизити планку для себе та дітей. Не вимагати ідеальності та не зважати на те, що скажуть сусіди або родичі.
Варто виділяти час й на себе. Адже за наявності повноцінного сну, харчування, відпочинку, задоволення власних інтересів ми отримуємо достатньо енергії та можемо без крику реагувати та витівки чи помилки наших дітей та разом спокійно знайти вирішення ситуації.
