Ідеали краси, як і мода регулярно змінюються в залежності від часу, менталітету, вподобань суспільства та багатьох інших факторів. Мабуть, кожен помічав, що одяг, зовнішний вигляд, макіяж та інші жіночі стандарти залежать від нав’язливих упереджень певного періоду та канонів краси. Якою ж вона була в Радянському Союзі на Вінниччині? Розповідаємо про це далі детальніше на сайті vinnychanka.info.
Голодомор і канони краси
У 1917 році після революції в Радянському Союзі приблизно на років десять про канони краси ніхто не говорив. Люди не мали що їсти, тому про ідеальні стандарти ніколи було й думати. Саме тому, коли в Європі та США дівчата стали виглядати привабливіше завдяки активному способу життя та праву працювати на рівні з чоловіками, радянські жінки худли через жорстокий і вимушений голод.
Здорова жінка обов’язково має бути повною
Стереотипи про жіночу красу в Радянському Союзі формувалися дуже довго у зв’язку з різноманітними подіями. Найголовніше, це було під впливом економічних та політичних обставин. Влада пропагувала образ трудівниці, сильної та мужньої, великої та статної, рівної до прав чоловіків, але тільки в тому, що було вигідним для радянської верхівки. За такою схемою вінничанки були спроможні виконувати багато роботи, якою раніше не займалися. Прикро лише те, що така стратегія була частиною тодішньої системи. Усе створювали так, щоб якнайбільше людей могли працювати в різноманітних сферах, особливо це стосувалося фізичного навантаження. Увесь час потрібно було щось робити, відпочинком вважалася зміна діяльності.
Радянському суспільству нав’язали, що худорлявість – це ознака хвороби, жахливого і непривабливого вигляду дівчини. Саме тому, коли жінок з виробництва відправляли на оздоровлення в санаторій, то найважливішим завданням вважалося відгодувати її так, щоб вона повернулася із декількома зайвими кілограмами. Чоловіків також переконали в тому, що апетитні, привабливі, великі форми, потужні руки та ноги є найгарнішим втіленням сексуальності.
Просто уявіть ситуацію: у 1959 році Микола Хрущов з візитом приїхав до Сполучених Штатів Америки зі своєю дружиною. Поряд із Джекі Кеннеді, такою витонченою, жіночною, стояла повненька, одягнена в безформні нецікаві шати Ніна Хрущова. Ось чому в Європі та США радянських жінок вважали непривабливими та недоглянутими достатньо довгий період часу.
Популяризація косметики та модного одягу
Мати великі стегна та потужну статуру – не єдине, що вважали еталоном краси. Вінничанки також підкреслювали свою зовнішність за допомогою макіяжу. У радянські часи декоративна косметика була дефіцитною, як і більшість інших товарів. Звісно, у період після Голодомору ніхто не цікавився тим, як виділятися з-поміж інших та виглядати красиво. Все ж з часом почали з’являтися журнали, у яких пропагували модний одяг та гарне життя. Зазвичай це були європейські видавництва, де рекламували панчохи зі стрілками, котикові манто, парфуми. У журналах порівнювали звичайних жінок-трудівниць та багатих дівчат із владної верхівки, чим зацікавлювали читачів ще більше. Усі хотіли виглядати привабливо, але не в кожного була така можливість.
У 1922 році на території СРСР було створено Державне об’єднання жирових есенцій в Москві та Ленінграді. Продукцією були помади, пудри, парфуми, туші та одеколони, що коштували недешево, але все одно користувалися неабиякою популярністю. Радянські жінки полюбляли найвідоміші духи тридцятих років “Червона Москва”, вони були бажаними для кожної. Ті, хто мали можливість придбати закордонну косметику в комісійних магазинах частіше купували французьку продукцію “Коті”, ніж щось інше.
Що ще входило в образ ідеальної жінки?
У 30-х роках на сторінках газет та журналів з’явився образ ударниці праці, звичайної мешканки міста. Вона випромінювала багатство, красу, достаток, радість та щастя. Її зображували в дорогому одязі з яскраво нафарбованими губами, тонко вищипаними бровами, гарною високою зачіскою, що доповнена дорогими прикрасами. У 80-их роках стали фарбуватися ще яскравіше, використовували сині, зелені, фіолетові тіні, добре наносили рум’яна та красувалися неонивими нігтями. Щодо одягу, то найчастіше жінки одягали блузи вільного крою та спідниці нижче коліна, якщо образ стосувався якогось свята. Для будніх днів гардероб був різноманітнішим та кольоровішим, але залишався примітивним.
Модними жінками вважали здебільшого акторок. Саме вони часто копіювали західних актрис, до прикладу, це Ніна Алісова, Клавдія Шульженко, Наталія Розенель, тощо.
Отже, розуміння жіночої краси в радянські часи було ніщо, як реклама, пропаганда та нав’язливі стереотипи. Справжню витонченість у дівчатах не виховували, а намагалися зробити з них трудівниць, які можуть довго пропрацювати. Пізніше хоч і розповсюджувалися європейські стандарти краси, проте виглядати розкішно та дорого могли далеко не всі, що дуже впливало на самооцінку прекрасної статі.